Впечатления члена Ал-Анон Украины от поездки в Польшу на Форум

З 4 по 6 вересня в Польщі відбувся святковий форум, присвячений 35-ятій річниці Ал-Анон. Оскільки святкування відбувається раз на п’ять років, мені дуже хотілось туди потрапити. У мене була ціль,- поїхати, подивитись, швиденько розібратись, чому у Польщі така велика кількість груп, і ще швидше, впровадити цей досвід на Україні. Польський Ал-Анон налічує 350 груп, 20 груп Алатін і має тринадцять регіонів. Зустріли нас надзвичайно гостинно. Символом зльоту був соняшник з малюнком маяка в середині, а організатори були одягнені в форму моряків. Частина дівчат мали національний одяг і розповіли нам до якої місцевості належить та чи інша вишивка.

Після реєстрації, нас провели в кімнату де були виставлені творчі роботи ал-анонівок. Це було надзвичайно зворушливо. Гостей, які прибули на зліт радості, як поляки називають свої святкування, а це було більше тисячі людей, розселяли в трьох готелях. Коли я трохи оговталась і змогла сфокусувати увагу на програмі святкових днів, яку мені вручили при реєстрації, я одержала «жорстоке розчарування», оскільки була велика кількість гостей, події відбувались в двох готелях паралельно і приходилось вибирати. Вибір був зовсім нелегким. Крім того, було запропоновано екскурсії і прогулянки, поетичний вечір, пісенний вечір, ігри і забави. Я вибрала спікерські виступи Ірен з Акрон (USA), також зустріч повірників Ал-Анон з повірниками АА Польщі. Наші дні були розписані похвилинно, все що відбувалось, проходило вчасно і чітко.

Якось непомітно швидко пройшов час, і чим скоріше він спливав, тим сумніше мені ставало. Я не змогла розгадати загадки великої чисельності Ал-Анон Польщі. Може тому, що в них є не зломлене почуття гідності і поваги до гідності іншої людини? Може тому, що в яку б країну не їхали польські ал-анонівки, там вони створюють польськомовні групи? Може в них більш розвинене почуття відповідальності, підтримки і командного духу? Я не знаю. В черговий раз я зрозуміла, що від мене залежить тільки моє видужання. Найбільше мене зворушив виступ дітей з Алатіну на закритті зльоту. Це моя заповітна мрія, — Алатін в Україні, але це стане можливо тільки коли у нас з’явиться потужний Ал-Анон.

Дозволю собі закінчити, абсолютно довільним моїм перекладом з польської, завершальної молитви зльоту, яку говорили сотні людей, тримаючись за руки:

Нехай почнеться від мене –
якщо хтось потребує допомоги,
нехай завжди знайде протягнуту до себе
долоню Ал-Анон/Алатін
Нехай це буде моя долоня.

Лариса гр. «Райдуга», м.Стрий

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *