[:ru]

Когда мне было всего семь лет, я, подобно многим девочкам, танцевала с отцом, став на его ноги, когда он кружил меня по комнате. Он был высоким и стройным. Помню, что смотрела на мир из-за его плеча. Я чувствовала себя защищенной и даже взлелеянной, т. к. была его первой дочерью.

Помню, как отец учил меня кататься на велосипеде. Я была левшой и настаивала на езде в обратном направлении, падая, когда внезапно останавливалась. Он спокойно объяснял мне, что даже если кажется правильным ехать таким образом, но движение вперед приведет меня туда, куда хочу попасть.

По мере того как я становилась старше, алкоголь занял мое место в папиной жизни. Папа тяжело работал, а большинство вечеров проводил в баре. Моя мать становилась все более и более скрытной.

Проходило время, и семья становилась больше. В течение следующих десяти лет у мамы родилось еще пять детей. Мы переехали в город, и отец нашел работу в больнице. Он зарабатывал немного денег, которые съедались его растущей семьей. Я не знаю, как ему удавалось продолжать пить, но он делал это.

Жестокость и моральное разложение начались, когда мне было примерно десять лет. Он начал драться с мамой. Затем он задевал нас, детей, – побои, унижения, порабощения и, наконец, сексуальные домогательства. Мои сестры и умственно отсталый брат страдали больше всего. Как самая старшая в доме (старшего брата забрали служить в армию), я сильно старалась защитить родных и саму себя.

Я была запугана отцом также, как и моя мать. Вместе с ужасом пришли отвращение и всепоглощающий страх. Я позабыла о том человеке, на чьих ногах танцевала, на чьих плечах каталась, о том внимательном наставнике, которого любила. Эти страх и ненависть продолжались до тех пор, пока я не пришла в Ал-Анон.

У меня начались умственные расстройства. Меня положили в больницу и лечили от депрессии и посттравматического стрессового расстройства. На терапии я в первый раз говорила о своих чувствах к отцу.

Терапевт дала мне список собраний Ал-Анона и попросила меня посетить одно из них. Поначалу я категорически воспротивилась туда идти. Затем, когда мне стало хуже, я решила последовать ее совету. По пути на мое первое собрание Ал-Анон я ногтями вцепилась в ноги; я была очень сильно напугана.

Я ходила на собрания все чаще, больше слушала, но просто не могла отпустить ненависть, которую держала так долго. Она стала частью моих ежедневных мыслей. Человек, которого я попросила стать спонсором, предложил мне пойти на открытое собрание Анонимных Алкоголиков. От мысли об этом мне стало плохо, но я решила пойти.

Я встретила мужчин и женщин, борющихся за свое выздоровление. Пожимая им руки, я понимала, что впервые с тех пор, как покинула дом, я находилась рядом с кем-либо, у кого есть проблемы с пьянством. Я дотрагивалась до реальных людей, которые изо всех сил пытались преодолеть алкоголизм.

На последнем году его жизни я снова смогла увидеть отца как человека. К сожалению, папа не обрел помощи перед смертью.

Но Ал-Анон спас мое здравомыслие, помог мне восстановить связь со своей Высшей Силой и освободил от ненависти, которую я слишком долго носила. Я примирилась со своим Отцом, несмотря на то, что это произошло после его смерти.

Диана Б., Иллинойс

Ссылка на историю:

http://www.al-anon.alateen.org/woman-finds-recovery-from-fathers-drinking-and-abuse

[:ua]Коли мені було всього сім років, я, як і багато дівчаток, танцювала з батьком, ставши на його ноги, коли він кружляв мене по кімнаті. Він був високим і струнким. Пам’ятаю, що дивилася на світ через його плече. Я відчувала себе захищеною і навіть виплеканою, так як була його першою донькою.

Пам’ятаю, як батько вчив мене кататися на велосипеді. Я була лівшею і наполягала на їзді в зворотному напрямку, падаючи, коли раптово зупинялася. Він спокійно пояснював мені, що навіть якщо здається правильним їхати таким чином, але рух вперед приведе мене туди, куди хочу потрапити.

В міру того як я ставала старшою, алкоголь зайняв моє місце в батьковому житті. Тато важко працював, а більшість вечорів проводив в барі. Моя мати ставала все більш і більш закритою.

Минав час, і сім’я ставала більшою. Протягом наступних десяти років у мами народилося ще п’ятеро дітей. Ми переїхали в місто, і батько знайшов роботу в лікарні. Він заробляв мало грошей, які з’їдалися його зростаючою сім’єю. Я не знаю, як йому вдавалось продовжувати пити, але він робив це.

Жорстокість і моральний розлад почалися, коли мені було приблизно десять років. Він почав битися з мамою. Потім він зачіпав нас, дітей, – побої, приниження, поневолення і, нарешті, сексуальні домагання. Мої сестри і розумово відсталий брат страждали найбільше. Як найстарша в домі (старшого брата забрали служити в армію), я з усіх сил намагалась захистити рідних і саму себе.

Я була залякана батьком так само, як і моя мати. Разом з жахом прийшли відраза і всепоглинаючий страх. Я забула про ту людину, на чиїх ногах танцювала, на чиїх плечах каталася, про того уважного наставника, якого любила. Цей страх і ненависть тривали до тих пір, поки я не прийшла в Ал-Анон.

У мене почалися розумові розлади. Мене поклали в лікарню і лікували від депресії і посттравматичного стресового розладу. На терапії я вперше говорила про свої почуття до батька.

Терапевт дала мені список зборів Ал-Анону і попросила мене відвідати одне з них. Спочатку я категорично не хотіла туди йти. Потім, коли мені стало гірше, я вирішила скористатись її порадою. По дорозі на моє перше зібрання Ал-Анон я нігтями вчепилася в ноги; я була дуже сильно налякана.

Я ходила на збори все частіше, більше слухала, але просто не могла відпустити ненависть, яку тримала так довго. Вона стала частиною моїх щоденних думок. Людина, яку я попросила стати спонсором, запропонувала мені піти на відкриті збори Анонімних Алкоголіків. Від думки про це мені стало погано, але я вирішила піти.

Я зустріла чоловіків і жінок, які борються за своє одужання. Потискуючи їм руки, я розуміла, що вперше з тих пір, як покинула дім, я перебувала поруч з кимось, у кого є проблеми з пияцтвом. Я торкалася до реальних людей, які з усіх сил намагалися подолати алкоголізм.

На останньому році його життя я знову змогла побачити батька як людину. На жаль, тато не знайшов допомоги перед смертю.

Але Ал-Анон врятував мою розсудливість, допоміг мені відновити зв’язок зі своєю Вищою Силою і звільнив від ненависті, яку я дуже довго носила. Я примирилась зі своїм Батьком, незважаючи на те, що це сталося після його смерті.

Діана Б., Іллінойс

Посилання на історію:

http://www.al-anon.alateen.org/woman-finds-recovery-from-fathers-drinking-and-abuse[:]