Коли мені було всього сім років, я, як і багато дівчаток, танцювала з батьком, ставши на його ноги, коли він кружляв мене по кімнаті. Він був високим і струнким. Пам’ятаю, що дивилася на світ через його плече. Я відчувала себе захищеною і навіть виплеканою, так як була його першою донькою.

Пам’ятаю, як батько вчив мене кататися на велосипеді. Я була лівшею і наполягала на їзді в зворотному напрямку, падаючи, коли раптово зупинялася. Він спокійно пояснював мені, що навіть якщо здається правильним їхати таким чином, але рух вперед приведе мене туди, куди хочу потрапити.

В міру того як я ставала старшою, алкоголь зайняв моє місце в батьковому житті. Тато важко працював, а більшість вечорів проводив в барі. Моя мати ставала все більш і більш закритою.

Минав час, і сім’я ставала більшою. Протягом наступних десяти років у мами народилося ще п’ятеро дітей. Ми переїхали в місто, і батько знайшов роботу в лікарні. Він заробляв мало грошей, які з’їдалися його зростаючою сім’єю. Я не знаю, як йому вдавалось продовжувати пити, але він робив це.

Жорстокість і моральний розлад почалися, коли мені було приблизно десять років. Він почав битися з мамою. Потім він зачіпав нас, дітей, – побої, приниження, поневолення і, нарешті, сексуальні домагання. Мої сестри і розумово відсталий брат страждали найбільше. Як найстарша в домі (старшого брата забрали служити в армію), я з усіх сил намагалась захистити рідних і саму себе.

Я була залякана батьком так само, як і моя мати. Разом з жахом прийшли відраза і всепоглинаючий страх. Я забула про ту людину, на чиїх ногах танцювала, на чиїх плечах каталася, про того уважного наставника, якого любила. Цей страх і ненависть тривали до тих пір, поки я не прийшла в Ал-Анон.

У мене почалися розумові розлади. Мене поклали в лікарню і лікували від депресії і посттравматичного стресового розладу. На терапії я вперше говорила про свої почуття до батька.

Терапевт дала мені список зборів Ал-Анону і попросила мене відвідати одне з них. Спочатку я категорично не хотіла туди йти. Потім, коли мені стало гірше, я вирішила скористатись її порадою. По дорозі на моє перше зібрання Ал-Анон я нігтями вчепилася в ноги; я була дуже сильно налякана.

Я ходила на збори все частіше, більше слухала, але просто не могла відпустити ненависть, яку тримала так довго. Вона стала частиною моїх щоденних думок. Людина, яку я попросила стати спонсором, запропонувала мені піти на відкриті збори Анонімних Алкоголіків. Від думки про це мені стало погано, але я вирішила піти.

Я зустріла чоловіків і жінок, які борються за своє одужання. Потискуючи їм руки, я розуміла, що вперше з тих пір, як покинула дім, я перебувала поруч з кимось, у кого є проблеми з пияцтвом. Я торкалася до реальних людей, які з усіх сил намагалися подолати алкоголізм.

На останньому році його життя я знову змогла побачити батька як людину. На жаль, тато не знайшов допомоги перед смертю.

Але Ал-Анон врятував мою розсудливість, допоміг мені відновити зв’язок зі своєю Вищою Силою і звільнив від ненависті, яку я дуже довго носила. Я примирилась зі своїм Батьком, незважаючи на те, що це сталося після його смерті.

Діана Б., Іллінойс

Посилання на історію:

http://www.al-anon.alateen.org/woman-finds-recovery-from-fathers-drinking-and-abuse

Pin It on Pinterest

Share This