[:ru]

История в Ал-Аноне началась с первого собрания, на которое я попала в другом городе. Пришлось поехать в столицу, потому что у нас не было группы. Это было ровно шесть лет назад. Но до сих пор помню чувство облегчения и радости от того, что нашла там… Понимание с полуслова, когда никто не собирается меня «лечить», никто не «разбирает» мою ситуацию по полочкам… Меня выслушали, дали высказаться, а объятия после встречи окончательно убедили, что я попала в нужное место.

Особенно поразила Молитва о душевном покое. Вначале я вообще не могла понять смысла ни Шагов, ни Традиций, ни написанного в литературе. А молитву поняла, и это был как взрыв в голове. В ней содержались банальные вроде бы истины, но смогла четко увидеть, что все страдания и боль были вызваны только одним – мои попытки изменить то, что нельзя было изменить в принципе. Пыталась очень настойчиво и разными способами. А в итоге – одиночество, куча страхов и самооценка ниже плинтуса.

Только я начала входить в программу и пытаться в ней разобраться, как познакомилась с будущим супругом. Как ни странно, он оказался алкоголиком. Правда, трезвым уже несколько лет. Все мои обещания, что никогда в жизни не буду жить с алкоголиком и не повторю историю родителей, забылись сразу. Надежда, что у меня получится сделать то, что не смогли они, привела к одному – отношения получились и вправду не такими, как у родителей. Они были еще хуже.

Итог печален… Четыре года вместе, день в день, и все ниже по наклонной во всех сферах жизни. Доведя себя до полного истощения и жертвуя всем ради него и ребенка, все это время я не работала по программе. Не искала Высшую Силу. Замкнулась только на нем, его одобрении и угождении ему. И он занял место моей Высшей Силы. При этом алкоголя все также не было, ни у него, ни у меня. Но совместная жизнь стала адом… До сих пор не понимаю, каким чудом вышла оттуда. Потому что в конце выбор стоял уже между тем, чтобы убить либо его, либо саму себя.

И только спустя четыре года после знакомства с Ал-Аноном я смогла приступить к серьезной работе по Шагам. Нашла спонсора, делала все, что мне говорили. Читала, писала, ходила на собрания, через силу звонила другим, чтобы пообщаться и выйти из своей скорлупы. Каждый день я была «в теме», потому что без этого жизнь выглядела невыносимой. А мысли в голове разрывали на части. В итоге за два года я поменяла трех спонсоров, начинала проходить шаги по трем разным программам, но успешно завершила их прописывание.

Здесь история не заканчивается, а только начинается. Наконец, началась моя жизнь. Свободная, радостная, не идеальная, но каждый день интересная! Участвовала в создании группы, часто езжу на конференции, общаюсь, занимаюсь служением. Теперь я успеваю сделать множество дел. Чувствую, что у меня есть будущее. Светлое и без одиночества.

Все, что я узнала в Ал-Аноне, было важным для меня. Но еще более важным было делать то, о чем узнавала. Практиковать и применять эти принципы, прислушиваясь к своей совести и внутреннему голосу. Мне говорили, что расчистив обломки прошлого и завалы внутри, я раскрою свою душу. Так и получилось… Но я даже не могла представить, что все, что мне могло когда-либо понадобиться, уже у меня есть. В моей душе. И именно Ал-Анон стал тем инструментом, который помог к этому прийти. И в благодарность за это я живу сегодняшним днем, делаю то, что могу и передаю послание об этом дальше.

Ольга С.

[:ua]Історія в Ал-Аноні почалася з перших зборів, на які я потрапила в іншому місті. Довелося поїхати в столицю, тому що у нас не було групи. Це було рівно шість років тому. Але до сих пір пам’ятаю відчуття полегшення і радості від того, що знайшла там … Розуміння з півслова, коли ніхто не збирається мене «лікувати», ніхто не «розбирає» мою ситуацію по поличках … Мене вислухали, дали висловитися, а обійми після зустрічі остаточно переконали, що я потрапила в потрібне місце.

Особливо вразила Молитва про душевний спокій. Спочатку я взагалі не могла зрозуміти сенсу ні Кроків, ні Традицій, ні написаного в літературі. А молитву зрозуміла, і це був як вибух в голові. У ній містилися банальні начебто істини, але змогла чітко побачити, що всі страждання і біль були викликані тільки одним – мої спроби змінити те, що не можна було змінити в принципі. Намагалася дуже наполегливо і різними способами. А в підсумку – самотність, купа страхів і самооцінка нижче плінтуса.

Тільки я почала входити в програму і намагатися в ній розібратися, як познайомилася з майбутнім чоловіком. Як не дивно, він виявився алкоголіком. Правда, тверезим вже кілька років. Всі мої обіцянки, що ніколи в житті не буду жити з алкоголіком і не повторю історію батьків, забулися відразу. Надія, що у мене вийде зробити те, що не змогли вони, призвела до одного – стосунки вийшли і справді не такими, як у батьків. Вони були ще гірші.

Підсумок сумний… Чотири роки разом, день в день, і все нижче по похилій в усіх сферах життя. Довівши себе до повного виснаження і жертвуючи всім заради нього і дитини, весь цей час я не працювала за програмою. Не шукала Вищу Силу. Замкнулася лише на ньому, його схваленні і догоджанню йому. І він зайняв місце моєї Вищої Сили. При цьому алкоголю не було, ні у нього, ні у мене. Але спільне життя стала пеклом… Досі не розумію, яким дивом вийшла звідти. Тому що в кінці вибір стояв вже між тим, щоб вбити або його, або саму себе.

І тільки через чотири роки після знайомства з Ал-Аноном я змогла приступити до серйозної роботи по кроках. Знайшла спонсора, робила все, що мені говорили. Читала, писала, ходила на збори, через силу дзвонила іншим, щоб поспілкуватися і вийти зі своєї шкаралупи. Кожен день я була «в темі», тому що без цього життя виглядало нестерпним. А думки в голові розривали на частини. У підсумку за два роки я поміняла трьох спонсорів, починала проходити кроки за трьома різними програмами, але успішно завершила їх прописування.

Тут історія не закінчується, а тільки починається. Нарешті, почалося моє життя. Вільна, радісна, не ідеальна, але кожен день цікава! Брала участь у створенні групи, часто їжджу на конференції, спілкуюся, займаюся служінням. Тепер я встигаю зробити безліч справ. Відчуваю, що у мене є майбутнє. Світле і не самотнє.

Все, що я дізналася в Ал-Аноні, було важливим для мене. Але ще більш важливим було робити те, про що дізнавалася. Практикувати і застосовувати ці принципи, прислухаючись до своєї совісті і внутрішнього голосу. Мені говорили, що прибравши уламки минулого і завали всередині, я розкрию свою душу. Так і вийшло … Але я навіть не могла уявити, що все, що мені могло коли-небудь знадобитися, вже в мене є. В моїй душі. І саме Ал-Анон став тим інструментом, який допоміг до цього прийти. І в подяку за це я живу сьогоднішнім днем, роблю те, що можу і передаю послання про це далі.

Ольга С.[:]